Лікування протрузії міжхребцевих дисків

Найчастіше протрузія формується поступово під впливом кількох факторів.

До основних причин належать:

• малорухливий спосіб життя;
• тривала сидяча робота;
• слабкість м’язового корсета;
• надмірні фізичні навантаження;
• травми спини;
• порушення постави;
• надлишкова маса тіла;
• вікові зміни;
• остеохондроз.

Якщо м’язи недостатньо підтримують хребет, навантаження на міжхребцеві диски поступово збільшується, що створює умови для розвитку протрузії.

Прояви захворювання залежать від того, у якому відділі хребта виникла протрузія та чи подразнюються нервові структури.

Найпоширеніші симптоми:

• біль у шиї, грудному або поперековому відділі;
• скутість рухів;
• відчуття напруження м’язів;
• біль, що віддає в руку або ногу;
• оніміння чи поколювання кінцівок;
• слабкість окремих груп м’язів;
• посилення болю після тривалого сидіння або фізичного навантаження.

Іноді протрузія може тривалий час не викликати виражених симптомів і виявляється лише під час обстеження.

Залежно від того, який відділ хребта уражений, виділяють кілька основних видів протрузії.

Протрузія шийного відділу часто проявляється болем у шиї, головним болем, запамороченням, онімінням або слабкістю в руках.

Протрузія грудного відділу може викликати біль між лопатками, у грудній клітці та відчуття скутості під час рухів або глибокого вдиху.

Протрузія поперекового відділу є найпоширенішою. Вона проявляється болем у попереку, який іноді поширюється в сідницю або ногу, а також може супроводжуватися онімінням нижніх кінцівок.

У центрі «Здоровий рух» програма реабілітації підбирається індивідуально залежно від локалізації протрузії та функціонального стану пацієнта.

Кінезітерапія допомагає відновити правильну роботу м’язів, які підтримують хребет, зменшити надмірне навантаження на міжхребцеві диски та покращити рухливість.

Індивідуально підібрані вправи виконуються на спеціальних декомпресійних тренажерах, що дозволяють безпечно тренувати м’язовий корсет.

Регулярні заняття покращують кровообіг у навколишніх тканинах, нормалізують живлення міжхребцевих дисків, зменшують м’язовий спазм і створюють умови для природних відновлювальних процесів.

Лікування починається з консультації фізичного терапевта та функціональної діагностики. Спеціаліст оцінює рухливість хребта, силу м’язів, поставу та результати обстежень, якщо вони вже є.

Після цього складається індивідуальна програма реабілітації.

Вона може включати:

• індивідуальні заняття з кінезітерапії (вправи на спеціальних декомпресійних тренажерах);
• лікувальний масаж, кінезіотейпування або інші допоміжні методи реабілітації за показаннями;
• рекомендації щодо фізичної активності та домашніх вправ.

Мета лікування — зменшити біль, покращити рухливість хребта, зміцнити м’язи та повернути людині можливість рухатися без дискомфорту.